Герпес – причини виникнення висипань та їх лікування

Причини герпесу не відрізняються різноманітністю — первинна інфекція розвивається в організмі дорослого або дитину після проникнення вірусів при контакті з зараженим людиною. Вираженість клінічної картини і щорічна частота рецидивів знаходяться в прямій залежності від стану імунної системи. Спровокувати активізацію герпесвірусів здатне тільки різке зниження захисних сил на тлі респіраторних інфекцій різної етіології, гострого переживання стресових ситуацій, загострення хронічних патологій.

Тропність до герпесвирусам характерна для слизових оболонок, шкірних покривів, у тому числі зовнішніх статевих органів. Незважаючи на те, що причинами герпесу стають збудники різного типу, перші прояви симптоматики досить схожі, тому перед початком лікування лікар обов’язково проводить диференційну діагностику.

Чому виникає герпетична інфекція?

Всесвітня асоціація епідеміологів оприлюднила статистичні дані, згідно з якими вірусоносіями герпесу є більше 90 % жителів планети. Так як віруси легко передаються повітряно-краплинним, контактно-побутовим, внутрішньоутробним (від матері до дитини) шляхом то зараження решти 10% людей можна вважати справою часу. Швидке поширення захворювання забезпечує здатність інфекційних агентів виживати у вкрай несприятливому для них обстановці під впливом зовнішніх факторів. Наприклад, герпесвіруси термостабильны — не гинуть при температурі 50°C протягом кількох годин. Вони зберігають життєздатність протягом 12 годин поза організму людини навіть при відсутності сприятливої для них вологого середовища. Причинами герпетичної патології стають 8 типів вірусу, до найбільш поширених з яких відносяться:

• 1 тип (Herpessimplex virus-1) провокує виникнення хворобливих бульбашок на губах і при лабораторному діагностуванні виявляється у будь-якого дорослого пацієнта;
• 2 тип (Herpessimplex virus-2) викликає формування висипки і великих пухирів на статевих органах;
• 3 тип (Varicella Zoster) при активізації призводить до розвитку вітряної віспи та оперізувального лишаю.

Набагато рідше дорослого або дитини вражають цитомегаловіруси, віруси псевдокраснухи та Епштейна-Барра. А 7 і 8 типи патогенних збудників досі мало вивчені, не провокують будь-яких висипів і імовірно призводять до розвитку у людини синдрому хронічної втоми.

Причини появи герпесу трохи відрізняються в залежності від видової належності збудників, але 100% зараження відбувається при контактному шляху передачі (статевому акті, поцілунок, рукостискання), якщо на слизових оболонках або шкірі є мікротравми — подряпини, ранки, тріщини, виразки.

У людини з міцним імунітетом навіть при рецидивуючому перебігу патології можуть бути відсутні будь-які клінічні прояви, що дозволяють визначити його як вірусоносія. А якщо на шкірі або слизових визуалируются висипання у вигляді пухирців, наповнених прозорим рідким вмістом, то ймовірність інфікування надзвичайно висока. Справа в тому, що після впровадження вірусу в клітину, він задіє всі її ресурси для утворення безлічі віріонів. Тому в невеличкому бульбашці на каймі губ знаходиться колосальна кількість життєздатних збудників вірусу. Існує такий термін — «самозараження». Якщо людина випадково або спеціально розкриє внутрішньошкірної пухирець, то віруси стрімко поширюються на здорові тканини і формують нові запальні вогнища.

Чому проявляється вірус на губах?

Причинами появи герпесу 1 типу стають зовнішні або внутрішні негативні фактори, а іноді і їх комбінації. Первинне інфікування може статися при поцілунку, в тому числі матір’ю дитини, догляд за новонародженим, відвідування басейну, сауни, кінотеатру. Так як патогенний збудник легко передається повітряно-крапельним шляхом, то для зараження зазвичай досить невеликої кількості рідини, що виділяється вірусоносієм при кашлі, чханні, сякання.

Ймовірність інфікування підвищується в наступних ситуаціях:

• використання спільного посуду, рушників, постільної білизни, бритвених верстатів з зараженим людиною;
• тривале перебування в одному приміщенні з вірусоносієм, особливо при рецидивуючому перебігу патологічного процесу.

Жінки під час виношування дитини часто страждають від хворобливих бульбашок на губах. Причиною герпетичних рецидивів стають зміни гормонального фону, швидка стомлюваність, психоемоційна нестабільність.

Причини статевого вірусу

Генітальна герпетична інфекція в переважній більшості випадків виникає при статевих контактах — оральних, генітальних, анальних. Ймовірність зараження суттєво підвищується при відсутності презерватива, наявності на геніталіях мікротравм, загострення патології у зараженої людини. Значно підвищують ризик інфікування такі стани:

• супутні венеричні захворювання, що призводять до порушення цілісності слизових оболонок статевих органів (гонорея, трихомоніаз, сифіліс);
• безладне сексуальне життя, часта зміна статевих партнерів;
• грибкові та бактеріальні інфекції піхви (вагініт, вульвовагініт, кольпіт).

Для реактивації вірусів достатньо навіть незначного зниження імунітету при переохолодженні або надмірному переживанні рядового побутового конфлікту. Згідно зі статистичними даними генітальний герпес частіше діагностується у представниць слабкої статі. Для жінок характерно регулярне зміна гормонального фону, а також велика емоційність.

Вітрянка, оперізувальний лишай та інші типи

Причиною появи на тілі оперізувального герпесу і вітряної віспи стає один і той же тип герпесвірусів — Varicella Zoster. Найчастіше заражаються в дитячому віці, що надає сприятливий вплив на перебіг захворювання. Патогенні збудники швидко поширюються контактно-побутовим і повітряно-крапельним шляхом серед малюків. Варто одній дитині в дитячому садку захворіти, як через кілька днів характерні червоні цятки на тілі виникають у всієї групи.

Ймовірність зараження підвищується у дітей в наступних ситуаціях:

• при респіраторних патологіях — ГРВІ або грип;
• при природженому або придбаному імунодефіциті.

Після одужання дитину герпесвіруси переходять в латентний стан у спинномозкових гангліях. Дорослий, не перехворіла на вітрянку в дитинстві, має всі шанси заразитися від вірусоносія, але симптоматика патології буде значно більш виражена. Як правило, в цьому випадку до місцевих клінічних проявів приєднуються ознаки загальної інтоксикації організму.

Не у кожного дорослого діагностується оперізувальний лишай, так як для реактивації Varicella Zoster необхідно різке зниження імунітету. Зазвичай причиною ослаблення захисних сил організму бувають стресові ситуації, хіміотерапія, післяопераційний період або загострення хронічних патологій. У людини виникають великі хворобливі і сверблячі висипання, локалізовані в області спини і епігастрію.

Герпетичні патології 4, 5, 6, 7 і 8 типів

Основною причиною появи герпесу 4 типу є зниження опірності організму і одночасний контакт з інфікованою людиною. Найбільш часто зараження відбувається в підлітковому віці і тільки повітряно-крапельним шляхом. Для цієї патології характерний тривалий інкубаційний період, тому про свою хворобу пацієнт дізнається після проведення диференціальної діагностики. Первинний інфекційний мононуклеоз або реактивація вірусів провокує не тільки шкірні висипання, але і ураження клітин печінки, печінкової паренхіми, селезінки.

Причина цитомегаловірусної інфекції — зараження вірусами сімейства герпесу людини типу 5, після чого він стає довічним вірусоносієм. Захворювання передається повітряно-крапельним і контактним шляхом при поєднанні несприятливих факторів: зниження функціональної активності імунної системи, порушення цілісності шкірних покривів і слизових оболонок. Але для цієї патології характерне і трансплацентарний шлях інфікування, що призводить до вкрай небезпечних наслідків:

• передчасні пологи, викидень;
• формування вроджених аномалій внутрішніх органів і головного мозку;
• розумове і фізичне відставання у розвитку.

Інфікування вірусами сімейства герпесу 6 і 7 типів діагностується вкрай рідко. Зараження зазвичай відбувається контактним і повітряно-крапельним шляхом і стає причиною розвитку розсіяного склерозу і хронічної втоми. Відносно недавно була проведена верифікація вірусів 8 типу, але вже доведено їх негативний вплив на кровотворення, особливо відносно лімфоцитів. Причиною патології може стати практично будь-який відомий в медичній практиці шлях зараження — повітряно-крапельний, контактно-побутовий, інтранатальний, трансплацентарний.

Чинники, що викликають активізацію герпесвірусів

Причини виникнення герпесу у вигляді болючих рецидивів базуються на зниженні захисних сил організму. Для упровадив вірусу в клітину характерний латентний стан. Персистуюче захворювання може не проявлятися загостреннями протягом усього життя при наявності у людини міцного імунітету. На жаль, розвиток подій за таким сценарієм відбувається вкрай рідко і час від часу на губах і статевих органах формуються бульбашки, трансформуються через кілька днів у виразки. Що може стати передумовою для повторної активації герпесвірусів:

• вірусні, бактеріальні, грибкові респіраторні і кишкові патології — гострий тонзиліт, грип, гастроентерит, харчове отруєння;
• часті перепади температур, особливо в періоди міжсезоння;
• тривале перебування на сонці;
• сильне емоційне потрясіння, тривале перебування в стресовій ситуації;
• незбалансований раціон харчування, недостатнє вживання продуктів з життєво необхідними жиро – і водорозчинними вітамінами, недолік мікро – і макроелементів;
• курсове використання глюкокортикостероїдів, антибактеріальних препаратів, засобів для придушення активності імунної системи;
• зловживання алкогольними напоями, куріння;
• лікувальне голодування, монодієти;
• літній і старечий вік;
• наявність в анамнезі хронічних захворювань різних систем життєдіяльності;
• відсутність повноцінного сну, перевтома, фізичне виснаження.

Нерідко місцеві та системні симптоми герпетичної патології виникають при коливаннях гормонального фону під час менструації або природної менопаузи.

Основні принципи терапії

Лікування герпетичних патологій спрямоване на зниження вираженості симптоматики, скорочення термінів перебігу захворювання і запобігання його подальших загострень за рахунок підвищення функціональної активності імунної системи. Практикується використання ациклічних нуклеозидів для придушення негативного впливу вірусів на організм людини:

• Валацикловіру;
• Ацикловіру;
• Фамцикловира.

Для прискорення одужання в терапевтичні схеми пацієнтів включаються як системні, так і місцеві антигерпетические кошти. Найбільша клінічна ефективність характерна для мазей Зовіракс, Ацикловір, Бонафтон. Якщо до герпетичних висипань приєдналася бактеріальна інфекція, то застосовуються засоби для локального нанесення з антибіотиками — мазі Тетрациклін і Левомеколь.

Особливу увагу дерматологи і венерологи приділяють підвищенню імунітету пацієнта, так як це дозволяє одночасно лікувати патологію і попередити її рецидиви. Для цього використовуються імуномодулятори, містять інтерферон або стимулюючі його вироблення в організмі. В якості симптоматичних засобів призначаються нестероїдні протизапальні препарати (Ібупрофен, Німесулід, Кеторолак), спазмолітики (Баралгін, Спазмалгон, Спазган) у вигляді суспензій, таблеток, ректальних супозиторіїв. Підвищити опірність організму до патогенних збудників допомагає курсовий прийом імуностимуляторів (Іммунал в краплях і таблетках, настоянка ехінацеї) та полівітамінних комплексів з мікроелементами (Центрум, Вітрум, Комплівіт, Супрадин, Макровіт).

Профілактичні заходи

Герпевіруси 1 типу вже присутні в організмі практично кожної людини, тому дотримання заходів профілактики необхідно для виключення самозаражения і попередження загострень. Під час рецидивів слід наносити мазі і гелі тільки чистими руками і обов’язково мити їх після обробки висипань. Після вмивання необхідно використовувати тільки індивідуальне свіжий рушник. Профілактика генітального герпесу полягає в наступному:

• виключення незахищених статевих контактів;
• контрацепція презервативами;
• обробка статевих органів після сексуального контакту антисептичними розчинами — Хлоргексидином або Мірамістином.

Уникнути зараження будь-яким типом герпесвірусів дозволить дотримання всіх правил особистої та інтимної гігієни, часте миття рук після і вчасно відвідування громадських заходів. Лікарі рекомендують людям, що знаходяться в групі ризику не рідше 2 разів на рік проходити повний медичний огляд. Навіть при встановленні події зараження своєчасно розпочате лікування дозволить уникнути розвитку ускладнень.