Запалення придатків у жінок проблема не тільки досить часта, але й небезпечна, оскільки цей розділ організму тісно пов’язаний з репродуктивною функцією. Згідно зі статистичними даними близько 20% жінок, у яких наявність симптомів свідчило про запаленні придатків, згодом відчували труднощі з зачаттям або зовсім виявилися не в змозі завагітніти. Тому лікування запалення придатків при прояві ознак патології вимагає негайної діагностики та лікування. У медицині запальний процес, що протікає в яєчниках, носить назву оофориту, при цьому досить часто його супроводжує сальпінгіт, при якому уражаються фаллопієві труби. При оофорите запалення може бути одностороннім або двостороннім, коли відповідно запалюється один або обидва яєчники.
Причини розвитку патології
Крім яєчників і маткових труб можуть запалюватися прилеглі органи в малому тазі, таке захворювання називають аднекситом. Найчастіше запалення придатків у жінок спостерігається в дітородному віці, процес може супроводжуватися досить явними ознаками, але з таким же успіхом симптоматика може повністю бути відсутнім. Здебільшого основними причинами запалення придатків є інфекційні збудники, до яких відносяться стафілококи і стрептококи, гонококи, хламідії і мікоплазми.
Хвороботворні мікроорганізми проникають в яєчники з кров’ю з інших відділів, в яких протікає запальний процес, або з заражених зовнішніх органів. Але не тільки присутність патологічних мікроорганізмів провокує поява ознак запалення придатків у жінок, серед найчастіше спостерігаються провокаційних чинників:
- Переохолодження, внаслідок якого кровоносні судини починають звужуватися і тканини слизового шару відповідають розвитком запалення яєчників.
- Ослаблення імунної системи, в результаті чого умовно-патогенні мікроорганізми, які живуть у природній мікрофлорі, починають активно розмножуватися.
- Пошкодження механічного характеру, частіше виникають на фоні оперативних втручань. Але часом навіть неправильна установка внутрішньоматкової спіралі здатна спровокувати запалення придатків у жінок.
- Запальні процеси, що протікають в інших зонах організму – це може бути апендицит, наявність хвороби Крона, коліт або ентероколіт.
- Відсутність постійного сексуального партнера та ігнорування бар’єрної контрацепції при зляганні.
- Яєчник може запалитися і на тлі куріння, при якому в організм надходять токсини та інші шкідливі компоненти, здатні помітно змінювати склад слизу. В результаті утворюється цервікальна пробка, що веде до погіршення захисту, забезпечуваною імунною системою – організм не в змозі чинити опір інфекційного ураження статевої системи.
Запалення придатків у жінок може бути обумовлено неспецифічними чинниками, серед яких часті стресові ситуації, перевтома і перевантаження як фізичного, так і емоційного характеру, голодування на тлі суворих дієт і частих розвантажувальних днів.
Симптоматика захворювання
Ми розглянули, чому розвивається захворювання, тепер необхідно дізнатися, які симптоми супроводжують запалення придатків у жінок та визначитися з методами лікування. Існує три форми розвитку оофориту – підгостра, гостра і хронічна – і кожній з них притаманні певні особливості:
| Форма патології | Супутні симптоми |
|---|---|
| Гостра. | Спостерігається прискорене сечовипускання у супроводі значною хворобливості і сильних різей. Біль може виникати в нижньому відділі живота з одного або двох сторін, при цьому віддача йде в район попереку або крижів. Ознаки запалення придатків включають і різке зростання температури – її межа може досягати 39С, з’являється лихоманка, погіршується загальне самопочуття. При гострому запаленні придатків нерідко виникає міжменструальні кровотечі, в процесі статевого зносини з’являються різкі болі. У деяких випадках, коли придатки запалюються, виникають гнійні або серозні виділення. При проведенні огляду відзначається збільшення яєчників і їх болючість. |
| Підгостра. | Підгостра форма розвивається вкрай рідко, її формування відбувається як наслідок туберкульозу або інфекційного мікозу. Що стосується симптомів при запаленні придатків підгострої форми, вони зазвичай аналогічні ознаками, що виникають при гострому розвитку, але виявляються не настільки яскраво. |
| Хронічна. | Хронічне запалення придатків розвивається у разі, коли відсутня своєчасне лікування гострої форми або вжиті заходи не є достатніми для усунення захворювання. При хронічному запаленні придатків спостерігається виникнення ниючих болів тупого характеру в нижній частині живота і піхву. Перед місячними біль може наростати, також її посилення сприяє переохолодження і простудні патології. Можуть спостерігатися проблеми з статевими функціями – знижується лібідо, у процесі сексуальних контактів виникає болючість. Порушується менструальний цикл, знижується функціональність яєчників, спостерігається виділення постійних, хоча і мізерних белей. Зачаття стає неможливим навіть при постійних статевих контактах без застосування контрацептивів. При запаленні придатків хронічного перебігу при проведенні огляду спостерігається незначне збільшення органів у розмірах, при промацуванні вони помітно чутливі. Нервово-психічний стан пацієнтки також може зазнати змін – виникає дратівливість, погіршується працездатність, наступає швидка втомлюваність і з’являється безсоння. |
| Можливі загострення хронічної форми, в результаті чого з’являється симптоматика, що поєднує ознаки як гострої, так і підгострої форм хвороби. Спостерігаються болі при сексуальних контактах і в звичайних ситуаціях, що розвиваються в нижній області живота, поперековій і паховій областях. Підвищується температура тіла, з’являється озноб, дратівливість, швидка стомлюваність і безсоння. Спостерігаються патологічні виділення. |
Створюється враження, що при такій кількості достатньо явних симптомів не викликає сумнівів, як визначити наявність запалення в домашніх умовах. Однак складність полягає в схожості ознак з іншими захворюваннями сечостатевої системи. Помилки ж у постановці діагнозу можуть привести до різних проблем.
Ускладнення захворювання і способи діагностики
При ігноруванні з’явилися симптомів і несвоєчасному лікуванні запалення придатків загрожує ускладненнями. Можливе подальше поширення зараження, формування інфекційних хвороб сечостатевої системи – ендометриту, цервіціта, вульвовагініту або циститу. В останньому випадку дуже важливо розпізнавати цистит і відрізняти патології сечового міхура від даного захворювання.
В області малого тазу часто починаються спайкові процеси, з’являється непрохідність фаллопієвих труб, порушується менструальний цикл, знижується статевий потяг. Може розвинутися пельвіоперитоніт, трубно-перитонеальне безпліддя. Частішають випадки позаматкової вагітності, дуже високий ризик мимовільного аборту.
Враховуючи можливі ускладнення, своєчасна діагностика стає необхідністю. При цьому розмитість симптоматики і подібність з іншими патологіями сечостатевої системи істотно ускладнює її проведення. Наявність захворювання визначають наступними способами:
- Спеціаліст досліджує анамнез, в який входять відомості про раніше перенесені аборти, запаленнях і захворюваннях, що передаються статевим шляхом, ускладнення, що супроводжують пологи та інших патологіях. Розглядаються скарги, ознаки запалення придатків у жінок, оцінюється характер болів, їх локалізація, загальне самопочуття.
- Проводяться лабораторні аналізи і оцінюються їх результати – рівень лейкоцитів у крові, сечі і відібраних мазках.
- За допомогою ультразвуку досліджують органи, розташовані в малому тазу.
- Гінеколог визначає, збільшені яєчники і наявний чи болючість при пальпації, перевіряє, порушена рухливість маткових придатків.
- Для виявлення збудника запальних процесів проводять бактеріологічне обстеження, для визначення прихованих інфекцій призначають ІФА і РИФ, ПЛР-діагностику. Якщо має місце підозра щодо підгострої форми патології необхідне проведення ряду додаткових аналізів.
- У разі хронічної форми можливі суттєві анатомічні зміни, що протікають в фаллопієвих трубах, для їх виявлення проводиться гистеросальпінгоськопія.
- Ще один метод діагностики – лапароскопія, при проведенні якої отримують найбільш повну інформацію про захворювання. Метод дозволяє оглянути матку, перевірити стан фаллопієвих труб, яєчників. При хронічній формі оофориту лапароскопія дозволяє виявити зараження маткових труб, проблеми з їх прохідністю через спайок та інших новоутворень.
Принципи лікування
Розглянемо методи та принципи лікування при запаленні придатків у жінок. Вибір способу терапії заснований на причини, що спровокували розвиток захворювання і залежить від етапу розвитку патології, наявних симптомів і загального стану потерпілої. При гострому запальному процесі у супроводі температури лікування має проводитися лише в стаціонарних умовах, при цьому строго дотримується постільний режим. Принципи лікування полягають у наступному:
- На початковій стадії терапії використовують протимікробні препарати та речовини, що допомагають зняти біль, сульфаніламідні засоби, призначають загальнозміцнюючі курси.
- Якщо має місце підгостра форма, з певною обережністю до основного лікування приєднують фізіотерапевтичні процедури.
- При хронічному перебігу патології крім прийому фармацевтичних препаратів і фізіотерапевтичних методик використовують бальнеолікування.
При підборі протимікробних препаратів у першу чергу керуються принципом найбільшої дієвості ліки при найменшому можливу шкоду для здоров’я. Відповідно самостійний підбір антибіотика для неспеціаліста неприпустимий, як і лікування в домашній обстановці без попередньої лікарської консультації. При підборі препаратів необхідно дотримуватися певні правила для мінімізації можливої шкоди, поставлений діагноз веріфіціруют, застосовуючи методи ПЛР та ІФА. Дозування визначають з урахуванням ваги пацієнтки, при виборі засобу перевагу віддають протимікробних засобів, які здатні затримуватися в крові протягом більш тривалого періоду.
При різного роду ускладнення в процесі лікування рекомендується приймати комбінації антибактеріальних препаратів, які мають різні механізми впливу і відрізняються термінами виведення з організму. У гінекології при неможливості вилікувати запущене захворювання звичайними засобами допускається використовувати більш потужні лікарські препарати, до яких відносять Цефалоспорини першого та другого покоління, Фторхінолон і Ванкоміцин.
Після зупинки розвитку запального процесу необхідно проведення профілактики для попередження формування спайок, відновлення природної моторики кишечника. Також слід провести перевірку цілісності та функціональності ендокринної системи після проведеної терапії. При проведенні лікування процес повинен контролюватися проведенням аналізів щоб уникнути порушення роботи печінки.
Лікування гострої форми захворювання
Розглянемо, що конкретно лікують гостру форму запалення придатків. Оскільки причиною формування хвороби можуть стати різні збудники, протимікробні препарати ділять на групи, кожна з яких покликана знищувати певних патологічних мікроорганізмів:
- Тетрацикліни, і зокрема Доксициклін, відносяться до препаратів широкого спектру дії. Їх застосовують для усунення найпростіших, проте ефективність цих засобів недостатньо висока при наявності кислотостійких мікроорганізмів і цвілевих грибів.
- Бактерицидну дію забезпечує група пеніцилінів, в яку входить Ампіцилін та Оксацилін.
- Линкозамиды хороші тим, що їм притаманні бактерицидні і бактеріостатичні властивості. В групу входить Кліндаміцин.
- Азитроміцин належить до макролідів, які застосовуються при наявності стрептококів і стафілококів, хламідій, мікоплазм.
- Метронідазол, що входить до групи нітроімідазолів, ефективний проти практично всіх грамнегативних або грампозитивних анаеробних бактерій.
Серед зазначених коштів практично всі препарати виробляються в декількох формах – це можуть бути таблетки або капсули, мазі та супозиторії, засоби, призначені для розведення розчинів, що вводяться ін’єкційно. Тривалість лікування протимікробними препаратами не повинна перевищувати семиденний період. Якщо після курсу лікування збудники стають несприйнятливими до вибраної групи, розробляється інша терапевтична схема.
Крім протимікробних засобів призначають антигістамінні препарати, оскільки нерідкі випадки, коли болі залишилися після проведення основного лікування запалення придатків. Такі речовини не тільки усувають дискомфорт та біль, але і знімають гіперемію. Допускається використання Супрастину, Тавегіла та інших подібних ліків.
Також слід подумати, як лікувати дисбактеріоз, який практично неминучий при прийомі антибіотиків, усувають запалення придатків. Профілактику краще всього проводити з використанням Лінекса, Біфідумбактерину, Хілак Форте або Біфікол.
Визначаючи, ніж лікувати запалення придатків, не можна забувати про настільки дієвою формою препаратів як вагінальні свічки. Саме таку практику найбільш широко застосовують в гінекології. Свічки умовно ділять на дві групи, до першої відносять ті, які здатні боротися з бактеріями, вірусами і грибками. У другу включені свічки, що мають протизапальні та заспокійливі властивості. До найбільш популярних препаратів першої групи відносять:
- Гексикон, створений на основі Хлоргексидину.
- Депантол, в основі якого також лежить Хлоргексидин.
- Кліон-Д, основним діючим компонентом якого є Метронідазол.
- Антибактеріальний препарат Поліжінакс.
- Антибіотик Клиндацин, відрізняється високою ефективністю.
- Тержинан, який особливо привабливий практично повною відсутністю протипоказань.
- Бетадин, в основі якого лежить йод.
Супозиторії другої групи у складі містять нестероїдні протизапальні компоненти. Найбільш затребуваними вважаються свічки, до складу яких входить Індометацин або Диклофенак.
Лікування хронічної форми
Якщо при даному захворюванні по-жіночому запалення у відповідності з ознаками та проведеної діагностикою носить хронічний характер, змінюється і терапевтична схема. Призначення лікувальних протимікробних засобів у цьому випадку показано тільки в разі загострення патології або прицільно, коли збудник точно відомий.
Разом з антибіотиками прописують імуномодулюючі засоби для активації лімфоцитів, що забезпечують усунення інфекції. Найчастіше призначається Ехінацея, Циклоферон або Галавіт. Якщо є болючість, показано застосування знеболюючих препаратів, зокрема ректальних свічок, до складу яких входить Диклофенак.
В якості додаткових терапевтичних заходів призначають голкорефлексотерапію та проведення точкових масажів. У період ремісії може бути призначено фізіолікування, паралельно з яким проводяться процедури для розсмоктування спайок.
