Герпес – лікування у дорослих сучасними препаратами

Лікування герпесу у дорослих проходить у кілька етапів. До його терапії застосовується комплексний підхід, що полягає в придушенні активності інфекційних агентів, зміцненні імунітету та попередження нових рецидивів. Схема лікування складається з урахуванням результатів лабораторних та інструментальних досліджень, стадії перебігу патології та наявності у пацієнта хронічних захворювань печінки і органів сечовидільної системи. Для підвищення ефективності терапії і прискорення одужання використовуються препарати для перорального прийому, зовнішні засоби у вигляді мазей і супозиторіїв, а при вираженій симптоматиці ін’єкційні розчини.

Клінічна картина

Симптоми і лікування герпесу у дорослих тісно взаємопов’язані. Від локалізації та вираженості ознак інфекції залежать разові і добові дози, а також тривалість терапевтичного курсу. Причиною захворювання може стати будь-який з восьми відомих вірусів, але в переважній більшості випадків у дорослого пацієнта діагностуються такі види захворювання:

  • генітальний герпес;
  • простий герпес;
  • оперізувальний лишай.

Для них характерна схожість головних клінічних проявів. Спочатку на шкірі виникає припухлість, при дотику до якої людина відчуває слабкий біль. Протягом декількох годин набряклість збільшується, а ділянку шкіри червоніє. Якщо на цьому етапі не використовувалися противірусні засоби, то патологія стрімко прогресує. Підвищується інтенсивність болю, утворюються пухирі, наповнені рідким вмістом, поступово мутнеющим з-за накопичення гною. Через кілька днів оболонка бульбашок розкривається, а на їх місці формуються ранки, з часом затягивающиеся щільною кіркою.

Вірус герпесу будь-якого типу часто провокує симптоми загальної інтоксикації організму, особливо в першу добу. У людини піднімається температура вище субфебрильних значень, з’являється гарячковий стан, рясне потовиділення, озноб. На фоні гіпертермії виникають диспепсичні розлади — нудота, напади блювоти, надлишкове газоутворення, діарея або запор. Нерідкі і неврологічні порушення у вигляді підвищеної тривожності, панічних атак, проблем зі сном, емоційної нестабільності.

Терапія герпетичної інфекції на обличчі

Цей вид герпесу у дорослих добре піддається лікуванню в найкоротші терміни, особливо на початковій стадії запального процесу. Дерматологи рекомендують при перших ознаках інфекції (легкому пощипуванні і набряків в місці локалізації герпесвірусів) починати обробляти шкіру антисептичними розчинами — Фурациліном, Мірамістином, Хлоргексидином 4-5 разів протягом доби. Одночасно необхідно використовувати зовнішні засоби з противірусною активністю. Найбільшою терапевтичною ефективністю володіють наступні препарати:

  • Флореналь;
  • Ацикловір;
  • Панавир;
  • Виру-Мерц Серол;
  • Зовіракс;
  • Бонафтон.

Діючі речовини зовнішніх засобів проникають безпосередньо в клітини, уражені вірусами сімейства герпесу. Вони перешкоджають нормальному продукування ДНК інфекційних збудників, що робить неможливим їх подальше зростання і активне розмноження. Противірусні препарати слід наносити на пошкоджену шкіру 5-7 разів на день, злегка масажуючи для кращого проникнення мазі або гелю. Через кілька годин вираженість больового синдрому знижується, зникає свербіж шкіри і набряклість.

Попередження: Під час лікування герпесу на губах (так званої застуди) необхідно виключити з раціону харчування продукти, насичені спеціями і сіллю, а також гарячі напої для профілактики поширення вірусів.

При частих і хворобливих рецидивах не обходиться без прийому системних препаратів в таблетках, драже, капсули — Валацикловіру, Ацикловіру, Фамцикловира. Тривалість терапевтичного курсу знаходиться в прямій залежності від стадії перебігу патології та кількості розвилися ускладнень. Після проведення противірусної терапії пацієнтам призначається прийом імуномодуляторів для підвищення опірності організму до інфекційних агентів і попередження частих загострень.

Як правило, в лікуванні використовуються такі препарати:

  • Галавіт у таблетках, ректальних свічках та ін’єкційних розчинах;
  • Віферон у вигляді супозиторіїв;
  • Аміксин в таблетках.

Лікарські засоби стимулюють вироблення власного інтерферону, що стає причиною підвищення функціональної активності імунної системи. Ініціюється продукування антитіл, Т-лімфоцитів для знищення герпесвірусів. Імунотерапія допомагає перевести захворювання в латентну форму на максимально довгий термін.

При відсутності кваліфікованої медичної допомоги на запальні вогнища приєднується бактеріальна інфекція, що вимагає застосування місцевих антибіотиків Тетрациклінової мазі і (або) Левомеколя. Для знищення патогенних мікроорганізмів також використовуються антисептичні засоби.

На початковій стадії захворювання, коли людину турбує тільки невелика припухлість і поколювання, можна попередити формування пухиря бальзамами «Золота Зірка», «Кім» або маззю Доктор Мом. До складу зовнішніх препаратів входить унікальна комбінація ефірних масел, надає протизапальну, антисептичну і дезинфікуючу дію. Після нанесення засобу поліпшується кровообіг в пошкоджених тканинах, нормалізується мікроциркуляція, інфекційних вогнищ виводяться віруси і токсичні продукти їх життєдіяльності.

Базові принципи терапії герпесу 2 і 3 типу

Герпесвирусам 2 і 3 типу необхідно кілька тижнів або місяців, щоб проникнути в клітини людського організму. По закінченні цього часу інфекційні збудники активізуються, що виражається у формуванні набряклості і висипань. Для усунення симптоматики не використовується монотерапія з-за вкрай низької ефективності. Такий спосіб лікування стане причиною тимчасового придушення активності герпесвірусів і поступового скорочення інтервалів між загостреннями. Ситуацію посилить психоемоційний стан пацієнта, постійно очікує нових клінічних проявів на тлі навіть невеликого зниження імунітету.

Перша стадія терапії

Для встановлення типу вірусів, що послужив причиною герпетичних висипань, проводиться ряд лабораторний досліджень, необхідних для складання терапевтичної схеми. Тривалість аналізів нерідко займає кілька днів, тому лікарі приступають до лікування, не чекаючи їх результатів. На початковій фазі терапії застосовуються противірусні засоби широкого спектру дії, що проявляють активність до більшості відомих типів і штамів інфекційних збудників. Найбільш часто лікарі призначають такі препарати:

  • Таблетки або ін’єкційні розчини Ацикловір (Зовіракс). Використання лікарських засобів зупиняє поширення висипань на здорові ділянки шкіри і слизових оболонок. Відбувається швидке загоєння пухирів і дрібних бульбашок, зниження інтенсивності болючих відчуттів і свербіння. Безсумнівною перевагою препарату є здатність купірувати симптоматику загальної інтоксикації організму на тлі зниження чисельності герпесвірусів;
  • Таблетки Валацикловір. Механізм дії препарату базується на пригніченні ДНК-полімерази герпесвірусів, що стає перешкодою для синтезу ДНК інфекційних збудників. Валацикловір є попередником Ацикловіру в організмі людини, тому для препаратів характерно ідентичне терапевтичний вплив. Курсовий прийом таблеток дозволяє лікувати всі форми герпетичної інфекції;
  • Таблетки Фамцикловір. Застосування цього лікарського засіб доцільно на будь-якій стадії патологічного процесу. Фамцикловір також перетворюється в Ацикловір, але проявляє більшу ефективність у відношенні вірусів 3 типу, що провокують клінічні прояви оперізувального лишаю. На початку лікування засіб приймається у високих дозах для швидкого знищення інфекційних агентів. Це необхідно для зниження вираженості болісних болів, властивих цьому виду захворювання.

Одночасно з системної етіотропної терапією пацієнту призначаються препарати для нанесення на пухирі, міхури або вже сформувалися виразки — мазі Ацикловір, Зовіракс, Бонафтон. Обов’язково проводиться обробка антисептичними розчинами для профілактики проникнення в запальні вогнища стафілококів, стрептококів, ентерококів. На цій фазі лікування актуально застосування препаратів для усунення симптомів загальної інтоксикації організму. В терапевтичну схему включаються нестероїдні протизапальні засоби (Найз, Німесулід), Анальгін, Парацетамол як анальгетичних і жарознижуючих засобів. Препарати призначаються дорослим у вигляді таблеток або ректальних супозиторіїв.

Це цікаво: Незважаючи на широкий спектр дії Ібупрофену, лікарі рідко включають нестероїдний протизапальний засіб в схему лікування. При проведенні клінічних досліджень було встановлено, що цей НПЗП здатний знижувати ефективність противірусних препаратів.

Друга стадія терапії

Після дезактивації вірусів починається другий етап лікування — імунотерапія. Вона проводиться після формування на язвочках щільних кірок і зниження вираженості симптомів загальної інтоксикації організму. Імунотерапія необхідна для попередження нового рецидиву патології, який неминучий при слабкої опірності людини до інфекційних збудників. Як правило, лікар призначає одне з таких лікарських засобів:

  • Лавомакс. Для препарату характерна імуномодулюючу та противірусну дію. Активним інгредієнтом забезпечується стимуляція продукування інтерферонів. В основному вони виробляються в гепатоцитах і кишковому епітелії. У зміцненні імунітету також беруть участь нейтрофіли і Т-лімфоцити;
  • Аміксин. Після проникнення в системний кровотік діюча речовина препарату ініціює виробництво власного інтерферону. Починається поступове зниження імунодепресії за рахунок посилення формування імуноглобулінів і стимуляції клітин кісткового мозку. Аміксин застосовується для придушення активності всіх типів вірусів, що провокують герпетичні інфекції;
  • Галавіт. Механізм терапевтичної дії препарату базується на зміну функціонально-метаболічної активності макрофагів. Навіть після одноразового застосування Галавита відбувається швидке купірування інфекційних вогнищ, зниження інтенсивності болю та інших дискомфортних відчуттів. Імуномодулюючий засіб здатне запобігати різкі температурні скачки і пов’язані з ними диспепсичні розлади. Галавіт дорослим може бути призначений у вигляді таблеток і (або) ректальних свічок. При діагностуванні у пацієнта крані низького імунітету практикується парентеральне введення препарату.

Лікування герпетичної патології на цій стадії також полягає в курсовому прийомі антигістамінних препаратів з метою купірування набряків і профілактики алергічних реакцій, нерідко виникають на фоні прийому великої кількості таблеток. Лікар обов’язково включає в терапевтичну схему Супрастин, Тавегіл, Пипальфен, Лоратадин.

Важливо: Пацієнти часто важко переживають діагностування у них генітального герпесу, що вкрай негативно впливає на результати терапії. Тому для стабілізації психоемоційного стану практикується призначення транквілізаторів і антидепресантів — Феназепаму, Деприма, Афобазола.

Для прискорення одужання та закріплення позитивних результатів лікування пацієнтам рекомендовано застосування комплексних вітамінів, макро – і мікроелементів. Перевага віддається препаратам з високою концентрацією аскорбінової кислоти. На всіх стадіях терапії необхідний курсовий прийом таблеток чи драже, активними інгредієнтами яких стають вітаміни групи B — Нейромультивит, Мільгамма, Пентовіт. Вони допомагають підвищити функціональну активність центральної та вегетативної нервової системи, нормалізувати іннервацію.

Для зниження вираженості больового синдрому та усунення гарячкового стану пацієнту призначаються нестероїдні протизапальні засоби. Препарати мають виражену побічну дію — здатність при тривалому прийомі изъязвлять слизові оболонки шлунково-кишкового тракту. Тому одночасно з НПЗП рекомендовано застосування інгібіторів протонного насоса: Омепразолу, Езомепразолу, Пантопразолу.

Заключна стадія терапії

Якщо у пацієнта за результатами лабораторного дослідження виявляється стійка фаза ремісії, то проводиться вакцинація. Це необхідно для попередження рецидивів патології, профілактики активізації вірусів навіть при різкому зниженні імунітету. На ефективність вакцинації впливають такі фактори:

  • вид використовуваного препарату і кратність його введення;
  • стан опірності організму до інфекційних та алергічних агентам.

Практикується підшкірне введення лікарського засобу, після чого на місці ін’єкції формується «апельсинова кірка». Лікарі обов’язково пояснюють пацієнту необхідність вакцинації. При її відсутності протягом 2 місяців кількамісячний курс терапії можна вважати безрезультативним, так як незабаром діагностується новий болючий рецидив. Самостійна вакцинація не приносить очікуваного позитивного ефекту, так як введення препарату вимагає дотримання певних умов (часто не зазначених у доданій анотації) і володіння медичними навичками.

Одним із серйозних побічних дій вакцини від герпесу стає ймовірність розвитку доброякісних і злоякісних пухлин, тому деякі пацієнти відмовляються від її використання. Але персистуюча інфекція здатна провокувати ще більш серйозної шкоди організму людини, ніж вводяться препарати, причому ризик його виникнення значно вище.

diagnoz.in.ua